- злюбити
- 1. паабяцаць, абавязацца; дамовіцца; 2. аказаць давер; 3. палюбіць, упадабаць
Старабеларускі лексікон: Падручны перакладны слоўнік. - Менск: Беларускае выдавецтва Таварыства «Хата». Укладальнікі: Прыгодзіч Мікалай, Ціванова Галіна. 1997.
Старабеларускі лексікон: Падручны перакладны слоўнік. - Менск: Беларускае выдавецтва Таварыства «Хата». Укладальнікі: Прыгодзіч Мікалай, Ціванова Галіна. 1997.
злюбити — злюблю/, злю/биш; мн. злю/блять; док., перех., частіше із заперечною част. не. 1) Відчути прихильність, повагу і т. ін. до кого небудь. 2) розм. Відчути сердечний потяг до особи іншої статі; покохати. 3) Дуже звикнути, приохотитися до чого небудь … Український тлумачний словник
злюбити — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
злюбити — злюблю, биш, Вр. Сподобатись, хотіти, любити. Як хто злюбит, гварит двасто або двіста … Словник лемківскої говірки
уподобати — вподобати (віддати комусь / чомусь перевагу, визнати кращим), сподобати, облюбувати, злюбити (перев. з част. не ), у[в]любити; назнати (познайомившись, уподобати) … Словник синонімів української мови